Голлівудська історія
Спочатку, я не хотіла йти на показ чергового документального фільму «Hijos de las nubes, la última colonia» («Сини хмар. Остання колонія»). Проте, в останню мить мене спантеличило ім'я автора фільму - Хав'єр Бардем – один з найвідоміших іспанських акторів Голівуду. Що змусило кінозірку відкласти свої богемні справи і вкласти свій величезний ресурс часу, сил і фінансів у зйомки документального фільму? Яка історія справила на нього таке враження?
У 2007 році, перебуваючи на кінофестивалі в Алжирі, Бардем вперше відвідав табори біженців із Західної Сахари. Він одночасно захопився їхньою історією й обурився такою несправедливістю. Через п'ять років володар премії Оскар зняв документальний фільм і почав адвокаційну кампанію перед основними акторами конфлікту та міжнародною спільнотою.
Країна-привид: коротка історія
На багатьох мапах світу можна побачити вузьку сіру пляму на крайньому західному узбережжі Африканського континенту. Це колишня колонія Іспанії – Іспанська Сахара або Західна Сахара. Коли після Другої Світової війни ООН зобов'язали Європейські країни звільнити всі колонії, Іспанія не поспішала і в 1973 році Західна Сахара залишалася все ще колонією. В той час, здобувши незалежність від Франції, сусіди Іспанської Сахари - Марокко та Мавританія - почали висувати права на її територію. Одночасно, в країні сформувалися національні війська - Полісаріо - і почали вимагати від Іспанії незалежність. Іспанія хотіла провести референдум щодо того, чи буде Західна Сахара незалежною країною, чи автономією в складі Марокко. Проте, під тиском останнього референдум відклали. Тим часом, Марокко організувало «зелений марш» - три тисячі марокканців у супроводі двадцятитисячного війська зайшли на територію Західної Сахари з метою витіснення іспанців. Іспанці опору не чинили. Проте, війська Марокко стикнулися з військами Полісаріо, які відстоювали право мати свою окрему державу, яку вони вже до того проголосили й назвали Сахарська Арабська Демократична Республіка (САДР). Війна тривала 16 років і закінчилася 1991 році договором про припинення вогню. Тим часом Мавританія відмовилася від своїх посягань на територію САДР, а Іспанія раптово в одну ніч згорнула свої адміністрації і покинула країну, фактично залишаючись її колонізатором.
Отримавши carte blanche, Марокко розгорнуло окупаційну кампанію, заохочуючи своє населення переїздити і оселятися на території Західної Сахари. Таким чином, 80% території опинилося під контролем Марокко, а Полісаріо витіснили до алжирського кордону. Частина населення Західної Сахари – сахраві (Sahrawi), на чолі з урядом, змушене було тікати до Алжиру.
Остання африканська колонія сьогодні
За роки окупації, сотні сахраві, що чинили опір, були ув'язнені, тисячі зникли безвісти. Нещодавно в новинах з'явився репортаж про силовий розгін мирної демонстрації жінок сахраві в столиці Західної Сахари місті Ель-Аюн. Сахраві, що залишилися жити в країні, підпадають під постійні утиски.
За інформацією Управління Верховного Комісара ООН з питань біженців, станом на лютий 2019 року, в Алжирі перебуває 98 906 біженців та шукачів притулку з Західної Сахари. Важко сказати, скільки точно людей залишило країну на початку окупації Марокко 1975-76 років. Припускають, що дві третини сахраві тоді втекли до Алжиру та Мавританії. Всі ці люди до сьогодні проживають в наметових таборах біженців. Тут народилися їхні діти, а в декого вже й онуки. Діти, що сьогодні народжуються в алжирських таборах, досі розмовляють іспанською.
Сторони конфлікту
Відповідно до протоколу ООН щодо деколонізації, уряд Іспанії повинен був провести референдум щодо самовизначення країни. Проте цього не сталося. Іспанія залишила Західну Сахару після підписання тристороннього Мадридського договору у 1975 році з Марокко та Мавританією, в якому Західна Сахара була не стороною, а об'єктом.
Тим часом, Франція, колишній колонізатор Марокко, блокує всі рішення щодо Західної Сахари в Раді Безпеки ООН. Тісні зв'язки Франції з Марокко пояснюють пасивну позицію ЄС в цьому питанні. Як кажуть: країни не мають принципів, тільки інтереси. Партнерство з Марокко бере гору в питанні намагання сахраві відвоювати свою незалежність.
В 1991 році король Марокко пообіцяло провести референдум, проте до сьогодні уряд країни продовжує його саботувати. Крім того, виникає питання щодо того, хто має брати участь у цьому референдумі. За більш як 40 років, значну частину території Західної Сахари заселили марокканці, в той час як сахраві, навпаки, змушені були покинути країну. Всі ці обставини залишають мало шансів на вихід із ситуації. З однієї сторони, сахраві мають право на свою незалежну державу, де вони житимуть в гідних умовах і в безпеці, а не в наметах на окраїнах чужої країни. З іншої сторони, щонайменше дві третини населення Західної Сахари сьогодні складають марокканці. Більшість з них народилися вже на цій території. Яке їх місце в незалежній Західній Сахарі? Військові Полісаріо продовжують відстоювати право на незалежність та вимагають проведення повноцінного референдуму. Але чи дасть цей референдум гарантії мирного вирішення конфлікту? Чи не призведе це до військового протистояння? На ці питання відповідей сьогодні ані політики, ані експерти не мають.
В грудні 2018 року відбулися перші перемовини між сторонами конфлікту в Західній Сахарі. Ніяких конкретних результатів зустріч представників Марокко, Полісаріо, Алжиру та Мавританії не дала. Проте, сам факт, що така зустріч відбулася, вже досягнення. Сторони домовилися провести другий тур перемовин у 2019 році.
Точки зору пересічних громадян
Вражена фільмом, я таки пішла на вечірку. Мені потрібно було з кимось це обговорити. Поруч опинився мій однокурсник з Іспанії. Хорхе*, як виявилося, був добре обізнаним в питанні. В дитинстві, його батьки щоліта запрошувала дітей з сімей сахраві, що проживали на території Західної Сахари, до себе на канікули. Хорхе вважає, що Іспанія провалила процес деколонізації Західної Сахари і зрадницьки віддала її на поталу монархії Марокко. За його словами, таку точку зору розділяють всі іспанці. З іншого боку, Марокко шантажує владу Іспанії питаннями безпеки кордонів і тероризму. А ще торгівля і рибальство: Іспанія є найбільшим торговим партнером Марокко. Крім того, Західна Сахара є дуже багатою на фосфати, які використовують компанії з ЄС.
Наступного дня, в перервах між лекціями, я набралася сміливості й підійшла зі схожим питанням до мого однокурсника з Марокко. Набіл* трохи зніяковів і почав говорити щось про військові дії Полісаріо. Коли я попросила його пояснити мені, чому Марокко має право на територію Західної Сахари, він почав говорити ще більш заплутано і я ніяк не могла зрозуміти, виправдовує він політику своє країни чи засуджує. Врешті я запитала: «Але ж ти вважає, що Марокко чинить правильно щодо сахраві?». «Ми не можемо вважати по-іншому. Нас так вчать з дитинства.», - відповів Набіл. Питань у мене більше не було. Я усвідомила, наскільки безвихідною є ситуація. З кожним роком конфлікт загострюється і все частіше з'являються ризики військового повстання.
